Історія села Перчунове

Село Перчунове входить до складу Добровеличківського району Кіровоградської області.

Перші згадки про село Перчунове, що належало до Любомирської волості Херсонської губернії, датуються 1862 роком. Згідно архівних даних 1895 року село підпорядковувалося Любомирській волості Вознесенського повіту Херсонської губернії. Після проведення аграрної реформи 1861 року, мешканці села отримали особисту свободу, але залишилися безземельними, адже всі землі сконцентрувалися у власності пана Миколи Гнатовича Шебеки (більше 15 тис. десятин)

Під час Столипінської аграрної реформи 1906-1911 рр. на території села виникли наділи та хутори. Найбільшим землевласникомв в цей час був пан Лесик. Йому належали землі хуторів Ново-Луківка і Вєрновка. В 1911 році в селі була збудована дерев’яна церква.

Жителі села були учасниками Першої світової війни. Один із них, Моклюк Яків Якович був нагороджений двома Георгієвськими хрестами.

Після революції 1917 р. утворилася перша сільгоспартіль «Змичка селян», якій належало 95, 3 десятин землі.

В результаті суцільної колективізації на кінець 1931 р. було створено п’ять колгоспів: ім. Блюхера, «Червоний незаможник», «Перемога», ім. Сталіна, «Червона зірка» в які об’єднали всіх жителів села.

Під час Голодомору 1932 – 1933 р.р. загинуло понад півтори сотні перчунівців. Серед них 53 дитини. На місці масового захоронення жертв сталінського злочину в 1990-х роках було поставлено Пам’ятний Хрест.

Друга світова війна смертельним вихрем пройшла крізь село Перчунове. 5 серпня 1941 почалась окупація, яка закінчилась 19 березня 1944 року звільненням населеного пункту від нацистів. В ході даної операції загинуло 16 воїнів які покояться в братській могилі №205, що знаходиться в центрі села Перчунове. Всього під час війни було мобілізовано 248 перчунівців, з них 145 загинуло, 107 було нагороджено орденами та медалями.

Після визволення села поновила свою роботу Перчунівська сільська рада. Вона у стислі строки відновлювала діяльність школи, пошти, медичних установ.

У 1949 р. за вирощені високі врожаї відзначено державними нагородами ряд сільських трудівників.

В 1959 році було відкрито сільську лікарню, а в другій половині 60-х років – поліклініку.

У 1967 році у Перчуново побудовано Будинок культури на 500 місць. У 1962 р. почала працювати сільська бібліотека.

В 1974 році внаслідок реформи укрупнення колгоспів землі с. Перчунове та колгосп «Родіна» було приєднано до спецгоспу імені Свєрдлова, що призвело до ряду негативних наслідків для жителів села. Станом на 6 лютого 1979 року відбулося роз’єднання господарств. В селі було створено колгосп «Росія» ( з 1991 р. – «Батьківщина») який протягом 30 років очолював Стадніченко Віктор Васильович.

В 1977 р. було закінчено будівництво школи. Першого вересня 1977 р. учні ввійшли в типове двоповерхове приміщення, розраховане на 350 місць, школа почала працювати за кабінетною системою.

За період незалежності України педагоги школи зробили значний крок вперед. У 2007 р. директор Наумова Марія Йосипівна представляла школу на Всеукраїнському конкурсі на кращу модель сільської школи і отримала диплом І-го ступеня.

22 квітня 2011 р. на території села було побудовано храм Різдва Христового за кошти мецената, земляка Адрейченка Миколи Степановича (1935 року народження). Нині при храмі діє недільна школа «Божий дар»

В селі діє дошкільний навчальний заклад «Берізка» на 65 місць.

11 жителів села є учасниками російсько – української війни, а один із них, Письменний Валерій Борисович, належить до так званих «кіборгів».

Сільська рада в Перчуново існувала з 1924 року по 2019 рік. На протязі років її очолювали:

1. Бензар Ананій 1924 – 1930 р.р. ;
2. Карелін Іван Сергійович 1930 – 1937 р.р.;
3. Коваленко Олексій Якович 1938 – 1941 р.р.;
4. Васильківський Микола 1944 р.;
5. Коваленко Олексій Якович 1944 – 1962 р.р.;
6. Моклюк Яків Якович 1963 – 1974 р.р.;
7. Неживий Григорій Іванович 1974 – 1976 р.р;
8. Тищенко Галина Йосипівна 1976 – 1978 р.р.
9. Корнєв Анатолій Полікарпович 1979 – 1980 р.р.
10. Семидівка Іван Олексійович 1980 – 1987 р.р.;
11. Коваленко Микола Михайлович 1987 – 1997 р.р.;
12. Доманішевський Віталій Миколайович 1997 – 2000 р.р.
13. Артеменко Олена Борисівна 2000 – 2006 р.р.;
14. Виноградов Віктор Миколайович 2006 – 2019 р.р.